Останнім часом доктор історичних наук, професор Санкт–Петербурзького університету Тетяна Таїрова–Яковлєва приїздила в Україну два місяці поспіль — у вересні й жовтні. Обидва рази — для участі у міжнародних науково–практичних конференціях. Спочатку в тій, яка відбувалась у Полтаві з нагоди 350–річчя Гадяцької угоди про створення триєдиної держави у складі Великого Князівства Руського, тобто Гетьманщини–України, Королівства Польського і Великого Князівства Литовського. А потім — на столичний етап наукового форуму, присвяченого постаті видатного українського гетьмана Івана Мазепи.

Життєпис останнього став своєрідною візитівкою Тетяни Геннадіївни не лише в науковому світі. Своєю книгою «Мазепа», виданою минулого року московським видавництвом «Молодая гвардия» у серії «Жизнь замечательных людей», ця тендітна жінка з чарівною посмішкою зробила справжню «революцію» в російській історіографії. Бо ж адресоване масовому читачеві науково–популярне видання насправді важить більше, ніж численні наукові «многопуддя». Хоча б тому, що у підмурівок біографічного представлення Івана Мазепи російському читачеві кладе реальні факти, документи (частину з них узагалі використано вперше), а не псевдонаукові, власне, ідеологічні догмати трьохсотлітньої «витримки». Й саме завдяки цьому розвінчує практично всі головні «страшилки» та міфи про «знакового» гетьмана.